Головне меню
Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти
Дистанційне навчання
 |
«Людина формується все життя: змінює погляди, звички, принципи, і тільки дитинство залишається незмінною константою на весь наш шлях, і кожен несе в собі власну долю як хрест або яскравий веселий ліхтарик.» Насильство — це завжди психічна травма, яка деформує особистість, перешкоджає нормальному психічному розвитку дитини, руйнує її психічне здоров’я. Батьки мають усвідомити, що найважливіша умова успішного виховання — становлення правильних стосунків з дітьми. Для того, щоб досягти взаєморозуміння з ними, треба усвідомити, що основа спілкування в сім’ї — доброзичливість, довірчі відносини. |
Детальніше:“Не бий – послухай”: боротьба проти насилля над дітьми .
 |
Родина – яке близьке та зрозуміле для нас слово. Ми з дитинства відчуваємо материнську ніжність та тепло, батьківську допомогу та мудре слово. Та є діти,які недобровільно позбавлені цього почуття. І хто виріс у рідній сім’ї, тому важко уявити, що відчуває маленька дитина, яка залишилася без батьків, а, можливо, й за живих батьках відчуває себе сиротою. Вони позбавлені любові та піклування, тому один на один постають перед життєвими труднощами. |
Чому підлітки не розмовляють
із батьками
Мовчання не завжди золото
Трапляється, що підліток не хоче утаємничувати батьків у свій внутрішній світ і насущні проблеми. На думку дитячих психологів, така поведінка підлітка – ознака дорослішання й становлення особистості. Тому панікувати не варто.
Але розібратися в цьому питанні необхідно. Чому підліток мовчить про свої проблеми ? Проблема підлітка в спілкуванні з батьками може бути викликана тим, що дитина не відчуває зацікавленості батьків у важливих для неї питаннях. А підлітків точно не цікавлять навчання й оцінки в школі. Тинейджерів цікавлять зовсім інші аспекти життя людини.
Проведення консультативної бесіди передбачає дотримання спеціальної "технології", до якої входять:
1) умови взаємодії (час і місце бесіди, оформлення кабінету, одяг тощо);
2) уміння встановлювати й підтримувати контакт із клієнтом (коректність, уважність, спостережливість і досить високий рівень рефлексії психолога);
3) активне слухання.
Прийоми консультування
Закриті запитання – передбачають дуже короткочасні односкладні відповіді, як правило – «так» і «ні». Цей прийом дозволяє зібрати інформацію, виявити суть проблеми, зупинити «надміру балакливого» клієнта.
Відкриті запитання – зазвичай починаються зі слів: «Що…», «Яким чином…», «Чому…». «Навіщо…» - і передбачають розгорнуті відповіді. Вони підштовхують клієнта до рефлексії, сприяють виникненню дискусій між клієнтом і консультантом.
Парафраз (виявлення змісту) – визначення змісту останнього висловлювання клієнта. Показує клієнту, що його зрозуміли, стимулює до глибшого розкриття проблеми, сприяє розвитку дискусії.
Мінімальне заохочення – повторення кількох слів із висловлювання клієнта (часто повторюються 2-3 слова). Допомагає клієнту продовжити розповідь.
Узагальнення – коротке повторення змісту висловлювання клієнта за певний період часу, підсумкове визначення змісту; узагальнення допомагає клієнту помітити прогрес, досягнутий в інтервʼю, перейти до нової теми або на інший рівень обговорення.
Для українського суспільства є актуальною проблема неблагополучних сімей. Вона вимагає свого розв'язання, оскільки сім'я – найперший фактор соціалізації дитини, від неї залежить, яким буде наше майбутнє, наше суспільство.Аналіз чинного в Українізаконодавства приводить до висновку, що неблагополучними є тісім'ї, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства. Причинами цього можуть бути алкоголізм і наркоманія членів сім'ї, психолого-педагогічна і правова неграмотність, економічні фактории суспільства, хвороби, політична ситуація, насильство щодо членів сім'ї тощо.
В.М. Шахрай неблагополучні сім’їподіляє на три групи:
- превентивні – сім’ї, в яких проблеми мають незначний прояв і знаходяться напочатковій стадії неблагополуччя;
- сім’ї, в яких соціальні та інші протиріччя загострюють взаємостосунки членів сім’ї один з одним і оточенням до критичного рівня;
- сім’ї, яківтратили будь-яку життєву перспективу, інертноуставлені до своєї долі і долі своїх власнихдітей.
Особливе місце у роботі з такими сім’ями належить соціальним педагогам, які “педагогізують” сім'ю та її мікросередовище, створюють педагогічні умови для благополуччя сім'ї, щодо зволяєїй набути позитивного соціального досвіду, засвоїти соціальні цінності і організовувати свою життєдіяльність на цій основі.