Педагогічним працівникам можна рекомендувати у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки в учнів здійснювати наступні види допомоги: 

- Підбирайте ключі до розгадки суїциду. Попередження суїцидів полягає не тільки у піклуванні та  підтримці, а і у здатності розпізнавати ознаки можливої небезпеки. До числа останніх відносять суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства, депресію, значні зміни у поведінці людини тощо. Зауважте своєчасно прояви безпорадності та безнадії і з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою. 

- Приймайте суїцидента як особистість. Припустіть. що людина дійсно є суїцидальною особистістю.  Не вважайте, що вона не здатна і не може наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь  загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями і  переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо в порівнянні з тим, що  хтось може загинути в результаті вашого невтручання. 

- Налагодьте турботливі стосунки. Необхідно турбуватися про людину, яка перебуває у відчаї. У цій  ситуації не має часу для моралізування, а лише для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не  любимий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. 

- Будьте уважним слухачем. Якщо людина перебуває у депресивному стані, то їй більше потрібно говорити, аніж когось слухати. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Не засуджуйте таку людину, вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте, по можливості, залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини, - її печаль, провину, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, і це буде доказом вашої зацікавленості і турботи.

- Не сперечайтеся. Зіштовхуючись із суїцидальною загрозою, оточуючі часто відповідають:  «Подумай, ти живеш набагато краще, аніж інші, ти мав би дякувати долі» тощо. Такі відповіді зразу  блокують подальше обговорення і викликають ще більшу пригніченість. Ні в якому разі не висловлюйте обурення, якщо ви присутні при розмові про самогубство. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину. 

- Запитуйте. Запитання повинні бути прямі, наприклад,: «Ти думаєш про самогубство?». Це не  викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина обдумує самогубство і, нарешті,  знаходить когось, кому небайдужі її переживання і хто згоден обговорити цю заборонену тему, то це  може принести полегшення, допомогти зрозуміти свої почуття і досягнути очищення. 

- Не пропонуйте невиправданих утіх. Після того, як ви почули від когось про суїцидальну загрозу, у  вас може з’явитися бажання сказати: « Ні, ви насправді так не думаєте», «Це швидко пройде». Не  слід цього робити, адже причина, з якої людина посвячує у свої думки, полягає у її бажанні  занепокоїти інших своєю ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості і чуйності, то людина у стані  депресії може розцінити ваші висловлювання, як прояв зневаги і недовіри, що лише посилить її  відчуття недовіри. 

- Пропонуйте конструктивні підходи. Одне з найважливіших завдань профілактики суїциду полягає в  тому, щоб допомогти людині визначити джерело психічного дискомфорту. Необхідно допомогти  ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому,  що вона може говорити про свої почуття і переживання без сорому, навіть про негативні емоції.  Доцільно сказати: «Ви схвильовані. Може, якщо ви поділитеся своїми проблемами зі мною, я  спробую зрозуміти вас». Якщо кризова ситуація і емоції названі, то слід вияснити, як людина  вирішувала схожі ситуації в минулому. Це називається «оцінкою засобів вирішення проблем».  Спробуйте спільно розкрити способи виходу з криз у минулому. З’ясуйте, що залишається позитивно  значущим для людини? Що вона цінить? Відзначте ознаки емоційного пожвавлення, коли мова буде  вестися про «найкращій» час у житті. Хто ці люди, котрі продовжують хвилювати? Чи не виникло  якихось альтернатив після аналізу життєвої ситуації? Чи не з’явилася надія? 

- Вселяйте надію. Надія допомагає вийти з полону думок про самогубство. Але надія повинна  випливати із реальності. Немає сенсу говорити: «Не хвилюйтеся, все буде добре», - коли все добре  бути не може. Надії виникають не з відірваних від реалій фантазій, а із здатності людини хотіти і  досягати поставленої мети. Надія має бути обґрунтована. Коли людина повністю втрачає надію на  гідне майбутнє, їй потрібно запропонувати альтернативу: «До кого ви могли б звернутися за  допомогою?», «Як можна було б змінити ситуацію?». Важливо допомогти людині зрозуміти, що не  потрібно зосереджуватися лише на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же час  інколи відчувати відверту ненависть; сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні  страждання. Основи для реалістичної надії мають бути подані чесно, переконливо і м’яко. Дуже  важливо при цьому підкреслити людські можливості і силу, а також те, що кризові стани, за звичай  минають, а самогубство є безповоротнім. 

- Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність можливого суїциду. Адже  наміри бувають різними, - від скороминучих, нечітких думок про таку можливість до наявності чітко  розробленого плану самогубства певним способом. Важливо з’ясувати й інші негативні фактори:  алкоголізм, вживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття  безнадійності і безпомічності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його  потенційний ризик. 

- Не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику. 

- Зверніться за допомогою до спеціалістів. 

- Важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку учня. Якщо критична ситуація і пройшла, то  спеціалісти чи сім’я не повинні дозволяти собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. Запокращення часто приймають підвищення психічної активності. Вони кидаються у вир діяльності,  просять вибачення у тих, кого образили. Оточуючі відчувають полегшення і послаблюють пильність.  Але така поведінка може свідчити про рішення розрахуватися зі всіма боргами і зобов’язаннями,  після чого можна покінчити із собою. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох  місяців після початку психологічної кризи. Допоможіть учню адаптуватися в соціумі. 

- Використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя. 

Ці заходи стануть ефективнішими, якщо учні довіряють керівникові навчального закладу,  класному керівнику, педагогу, знають, що він ніколи не зраджував дитину і не зрадить її у кризовій  ситуації.