Однією зі складових стресу є втрата стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина відвідувала школу та отримувала знання безпосередньо під контролем учителя. Сьогодні ж саме батьки мають правильно організувати та мотивувати дитину продовжувати працювати і під час дистанційного навчання. Як же зробити це таким чином, щоб не зіпсувати стосунки в родині і не порушити психологічну атмосферу в домі?

Ось декілька порад:

1. Складіть разом з дитиною чіткий розклад (підйом та відхід до сну, навчальний час, відпочинок, прийом їжі тощо) та дотримуйтеся його.
2. Організуйте робочу зону для навчання, де дитину не будуть відволікати.
3. Не забувайте, що дистанційний урок – це також урок, тому учень повинен мати відповідний зовнішній вигляд. Ця умова важлива насамперед для розуміння учня серйозності процесу навчання.
4. Заохочуйте дитину до спілкування з однокласниками онлайн – це підтримає єдність класу та мотивуватиме до навчання.
5. Не переносьте свої тривоги та страхи на дитину. Діти швидше адаптуються до нових умов, тому вам не варто постійно говорити їм про свої переживання.
6. Помічайте успіхи дитини та правильно мотивуйте її. Дистанційне навчання буде ефективним лише у випадку чіткої мотивації, а не змушування.
7. Не намагайтеся замінити дитині вчителя, ви – батьки і маєте відповідати лише цій ролі. У випадку незрозумілих питань щодо уроку, звертайтеся за допомогою до педагога.
8. Оскільки дитина постійно вдома, її енергія та запал не використовуються, тому можуть виникнути проблеми у спілкування. Заохочуйте дитину до спільної діяльності, як господарської, так і ігрової.

Дистанційне навчання – це процес, який впливає на відносини батьків та дітей, тому слід правильно виставити кордони власного впливу і відповідати лише за власне «коло компетентності».

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.
2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб. Лише терпіння та розуміння потреб дитини може дати очікуваний результат